“Загинув…”

Ці слова викликають дзвін у вухах і відбирають можливість дихати. Загибель близької людини — найбільший страх для кожного з нас, і в той же час втрати на війні — це неминуча реальність

В житті членів родини військовослужбовців можуть виникати ситуації, до яких неможливо бути готовим, наприклад, необхідність сказати дитині про загибель батька-військового.

Як це правильно зробити? Хто має повідомляти дитині про загибель найріднішої людини? На що краще звернути увагу й де шукати допомоги?

Відповіді шукала команда Служби психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців разом із консультанткою Служби, практичною психологинею, травмофокусованою терапевткою Тетяною Ковальчук. Розгорнутий матеріал можна знайти на сайті: https://bit.ly/3vJI3hH, а в цьому дописі поділимося найважливішими рекомендаціями.

Емоції та поведінка дорослого в період горювання може насторожувати та підвищувати тривожність, викликати багато запитань у дитини. Тому дуже важливо, щоб дитина знала про втрату.

Повідомляти краще в безпечному місці, використовуючи прості зрозумілі слова, та опустившись на рівень очей дитини. Також дуже важливо, щоб це зробив дорослий, якому вона довіряє.

Будьте щирими. Не використовуйте метафори й не вигадуйте історії, говоріть прямо: “Тато помер/загинув”. Поясніть причини того, що сталося, до прикладу можна сказати таке: “На жаль, у війні завжди гинуть люди. І ми не можемо цього уникнути. Тато загинув, захищаючи нашу країну. Тепер він назавжди залишиться у нашій пам'яті героєм”.

Говоріть про свої емоції, та запитуйте в дитини про її бажання та почуття. Наприклад: "Мені зараз дуже сумно, тому я плачу", "Мені дуже важко і тому мені хочеться поплакати чи покричати, але ми разом впораємось”, “Можна я просто побуду поруч з тобою?”, “Давай поплачемо чи покричимо разом!”.

Допоможіть дитині зберегти щоденний ритм життя: ранкове чи вечірнє спільне чаювання, тренування чи відвідування гуртків, денний сон чи участь у заходах — це дозволяє дитині розуміти, що життя у будь-якому випадку триватиме.

У період адаптації до нового життя важливо бути поруч, показати дитині, що можна робити у складні моменти, розповісти, як можна зберегти пам'ять про рідну людину. Наприклад, можна сказати таке: "На жаль, татко не зможе більше бути поруч з нами, але ми зможемо бачити його на фотографіях та згадувати його, коли захочемо”.